“ФЕНІКС”

 

(La Fenice)

 

 Неофашистське терористичне угруповання в Італії, створене орієнтовно в 1971 р. навколо журналу “Фенікс” в Мілані.

 Лідери – засновником і головним керівником організації був член правої організації “Новий порядок” Джанкарло Роньйоні. Також в керівну ланку організації входили Карло Діджильйо, П`єтро  Баттістон та Франческо Цаффоні. Однак більшу частину терористичних акцій планували керівники іншої терористичної групи “Загони дії імені Б. Муссоліні”  Карло Марія Маджи (його називали “сірим кардиналом” “Фенікса”) та Паоло Сіньйореллі.

 Чисельність – в межах декількох десятків осіб, розділених на невеликі оперативні групи. Значна частина боєвиків Ф-А представляла молодь, що одночасно могла належати до різних правоекстремістських груп.

 Ідеологія – неофашизм, радикальний націоналізм. Головною своєю метою організація вважала створення ситуації, яка б сприяла початку так званої “фашистської революції” в Італії. Вона мала сприяти поваленню існуючої “антинародної” та “зрадницької” влади і встановленню сильної влади “патріотичних сил”.

 Діяльність – з 1971 до 1973 р. Ф-С знаходився в стадії формування, накопичення досвіду та зброї. За цей час боєвики групи в спіробітництві з іншими організаціями правого спрямування проходили військову та ідеологічну підготовку, зокрема, на віллі відомого італійського неофашиста Джанні Нарді в Марінайо Тронто.

 Найбльш активна фаза діяльності організації починається в 1973 р. Вона включилася в здійснення плану нагнітання напруженості в Італії шляхом терактів, що був розроблений керівництовм “Загонів дії імені Б. Муссоліні”. Боєвиками Ф-А було здійснено декілька терактів та ще декілька було розкрито на етапі підготовки. Планувалися вилазки проти представників сил бепеки та акти залякування мирного населення.

 Найзначніші теракти : 

1.      7. IV. 1973 р. – член організації Ніко Ацці намагався закласти бомбу в туалеті вагону поїзду Турін-Рим. Однак бомба здетонувала передчасно і постраждав лише сам терорист, якому відірвало ногу.

2.      12. IV. 1973 р. – в Мілані боєвиками Ф-А було здійснено 2 теракти під час хивлювань неофашистів : а) на П`яцца Тріколоре боєвик організації Мауріцио Мауреллі підірвав гранату поблизу групи поліцейських – було поранено 1-го з них та 1-го випадкового перехожого; б) на Віа Белотті М. Мауреллі та та Вітторіо Лої підірвали декілька гранат поблизу поліцейського кордону – загинув 1 поліцеський і 12 поранено. Терористів було затримано, незважаючи на те, що М. Мауреллі намагався підірвати себе і поліцейських гранатою.

3.      Квітень 1973 р. – рокрито планування теракту спрямованого проти католицього університету в Мілані.

 Після арештів боєвиків М. Мауреллі, В. Лої та Н. Ацці вони почали давати свідчення, що дозволило поліції завдати значного удару організації та фактично нейтралізувати її діяльність. Зокрема, було виявлено декілька великих сховищ зброї, яку збирав Ф-С. Однак керівництво організації заарештувати не вдалося. Д. Роньйоні та К. Діджильйо  втекли до Іспанії, П. Баттістон та Ф. Цаффоні до Греції. В цих країнах перебували при владі фашистські режими, що і дозволило втікачам знайти там притулок та уникнути відповідальності. Ліві екстремісти вірішили помститися керівникам Ф-А за їх діяльність і тоді, коли її лідер Д. Роньйоні вже перебував на території Іспанії на його дружину Анну Кованьйолі було здійснено напад : її було жорстоко побито, в результаті чого вона осліпла на одне око.

 Все це змусило організацію фактично призупинити терористичну діяльність та глибоко законспіруватися. До того ж сам “сірий кардинал” К. М. Маджи віддав наказ групі залягти на дно та не чинити жодних актів відплати лівим екстремістам, щоб зберегти залишки активу. Далі про діяльність групи нічого не відомо.

 Затримані члени Ф-А були засуджені за тероризм. Під час судового процесу над боєвиками групи близько повязані з ними “Загони дії імені Б. Муссоліні” намагалися здійснити акти відплати. Зокрема, 25. IV. 1974 р. лідер “Загонів” Джанкарло Еспості особисто здійснює в Мілані напад на суддю Антоніо Макрі, що якраз і вів справу Ф-А. Його автомобіль було закидано гранатами, але отримавши значні опіки він залишився живим. Вже принаймні в 1977 р. ми бачимо боєвиків Ф-А Н. Ацці та  М. Мауреллі на свободі. Разом з іншим колишнім боєвиком Ф-А Франческо де Міном вони входять в редакційну колегію “націонал-революційного” альманаху “QUEX”, що зібрав навколо себе різних правих радикалів.

 Однак розслідування в справі Ф-А тривало і надалі і вже в 90-х рр. з`явилася цікава інформація про масштаби її діяльності. Таємна поліція Італії повідомила, що на початку 70-х рр. Ф-К як з`ясувалося мав аж 139 таємних сховищ зброї і значна частина їх не була розкрита та використовувалася пізніше боєвиками інших неофашистських груп. До того ж до десятка таких сховищ так і не були виявлені поліцією.

 Район діяльності – група діяла переважно в Мілані.

 Озброєення – стрілецька зброя, гранати, саморобні вибухові пристрої.

 Фінансування – гроші надходили від різних неофашистських угруповань на закупівлю зброї та підготовку боєвиків.

 Внутрішні контакти – здійснювалися переважно з боєвиками “Нового порядку” та “Загонів дії імені Б. Муссоліні”.

 Зовнішні контакти – вірогідно підтримувалися зі спецслужбами Іспанії та Греції і місцевими групами правих радикалів.