СТУДЕНТСЬКА БОРОТЬБА

 

(Lotta Studentesca)

 

 Правоекстремістська організація в Італії, створена в лютому 1976 р. діячами організацій “Новий порядок” та “Національний авангард”.

 Лідери – Роберто Фіоре, Джузеппе Дімітрі, Габріель Адінольфі, Вальтер Спедікато, брати Роберто та Джузеппе Ністрі, Джоржіо Вале, Енцо Пізо, Джанкарло Лагана, Джанфранко Марчано, Нацарено де Анджеліс.  

 Ідеологія – суміш ідей фашизму, антисемітизму, радикального націоналізму та маоїзму. Група претендувала на окреме місце серед лівих і правих радикалів, заявляючи, що вона виступає як проти американського так і проти радянського імперіалізму. Деякі осередки СБ вдало використовували ліві ідеї, щоб привабити на свій бік робітників (зокрема, це стосувалося відділення в Ломбардії, яким керував Джанфранко Марчано).

 Діяльність – переважно здійснювалася в плані розробки програмних засад організації та накопичення сил. СБ вважала, що багато неофашистських організацій дескредитували себе співробітництвом зі спецслужбами і тому фактично зрадили патріотичний рух, ставши знаряддям влади. Тому вона поставили собі завдання створити зовсім новий рух не заплямований зв`язками з владою. Окрім ідеологічної боротьби СБ почала ретельно готуватися до того, щоб підкрипити її реальною силою. Почалося накопичення зброї, в Вілла Ада було створенно воєнізований табір, де проходили військову підготовку члени організації. Почалося формування військового крила організації. Його боєвики активно проявляли себе під час проведення різномантіних акцій протесту, вступаючи в бійки як з лівими радикалами так і з своїми конкурентами з правого боку (зокрема, напружені стосунки склалися у СБ з “Молодіжним фронтом” – молодіжною фракцією MSI – “Італійського соціального руху” (найбільшої легальної правої партії в країні). В 1977 р. лідер “Молодіжного фронту” Джанфранко Фіні навіть пропонував організувати напади на лідерів СБ Р. Фіоре та Г. Адінольфі, вважаючи, що вони перетягують радикальну молодь на свій бік. За період діяльності в 1976-1977 рр. СБ вдалося зібрати досить значну кількість прихильників і тому було прийнято рішення створити більш значну організацію. Цей намір було реалізовано в грудні 1977 р., коли було проголошено про створення на базі СБ “позапарламентського руху” “Третя позиція”, що зайняла дость оригінальне місце серед італійських радикалів і більш активніше використовувала терористичну тактику боротьби.  

 Район діяльності – спочатку СБ мала відділення лише в Римі, але поступово було відкрито філії в Венето, Ломбардії та Луканії. Керівний організаційний комітет засідав в Римі.

 Чисельність – в межах декількох сотень (за іншими даними – тисяч) членів, переважно студентської молоді.

 Озброєння – стрілецька зброя, вибухівка.

 Внутрішні контакти – підтримувалися з різними організаціями праворадикального напрямку, що також знаходило свій прояв в перетягуванні їх до своїх лав (Г. Адінольфі та Д. Дімітрі перейшли до СБ з “Національного авангарду”, Р. Фіоре – з “Політичного руху Новий порядок”). Деякі члени СБ вийшли навіть з лав лівих радикалів – Р. Ністрі був анархістом (за схильність до лівих поглядів в СБ він отримав псевдоним “Комуніст”), В. Спедікато належав до маоїстської групи “Lotta di Popolo”.